В ГІМНАЗІЇ №2 ВШАНУВАЛИ ПЕРЕМОЖЦІВ ПРЕМІЇ ДМИТРА КРЕМЕНЯ

В одному з найстаріших навчальних закладів Миколаєва – гімназії №2, де з 2008 року діє літературне об'єднання «Неопалима купина» (керівник — заслужений учитель України Валентина Купцова), віднедавна заснована іменна літературна премія Дмитра Кременя — відомого українського поета, лауреата Національної премії України імені Т.Г.Шевченка.
24 травня в приміщенні Міського будинку творчості учнів відзначені нові лауреати цієї престижної премії для шкільної молоді.


Відповідно до положення про премію, найвищою нагородою школи відзначають найкращі літературні, публіцистичні, журналістські твори гімназистів, в яких утверджуються ідеали гуманізму, культура українського народу.
Гімназистам-переможцям присвоюється звання лауреата із врученням дипломів та грошової винагороди, а їх твори публікуються на сторінках гімназійної шкільної газети „Гімназійний вісник”, а також на офіційному сайті „Гімназія №2”.
Минулорічними переможцями премії стали Марія Левченко, Людмила Цоцоріна, Тетяна Васильєва. У складі комітету з присудження премії — голова Попечительської ради, директор гімназії, вчителі-словесники.
У числі цьогорічних лауреатів гімназійної відзнаки в галузі “художня творчість” - переможці всеукраїнських предметних олімпіад, відомі МАНівці Марія Левченко, Олена Дмитренко, Олена Волошановська, а в номінації “художній переклад” - Максим Савицький, Катерина Малєнкова.
Як зауважив на церемонії нагородження Дмитро Кремінь, поява такої літературної премії стала для нього приємною несподіванкою. З іншого боку, він переконаний, що талановиту молодь Миколаївщини треба всіляко підтримувати, створювати належні умови для її громадянського, фахового зростання. Якби не підтримка з боку меценатів, невідомо, як би склалася доля і славетного Тараса Шевченка, творчість якого в нашім краї дуже шанують. Тому та благородна справа, якою опікується колектив гімназії №2 та її директор, ладна найвищих нагород.
- Я щасливий уже тим, що не вчився в поетичній школі п'яного дяка, не шукав провіщення в хлипнівських малярів, не благав перепустки на Парнас у земляків із циновими ґудзиками, хоча холод таємних канцелярій проймав і мене з юних літ, і від колискової землі мене відлучали замолоду. ...Україна-Атлантида підніметься з дна тільки тоді, коли наші душі встануть з колін, водою Дніпра змиємо із чіл тавра, змахнемо порох і попіл спалених століть України. Держави із такою блискучою молоддю, яка вже сьогодні знає, якою повинна стати їх Батьківщина, - підкреслив Дмитро Кремінь.